Перші відомості та історія заселення села Козацьке

Історія нашого села Козацьке тісно пов'язана з історією освоєння Бессарабії Російською імперією. В кінці XVIII століття самодержавний уряд Росії прагнучи утвердження на Північному Причорномор'ї, проводить ряд заходів, які направлені були на узаконення українсь¬ких земель. На початку XIX століття Росія відвойовує у Османської імперії Нижнє Подунавьє. в 1803 році взята фортеця - Ізмаїл. За Бухарестським мирним договором Бессарабія відходить до Російської імперії, яку було поділено на три уїзди - Ізмаїльський. Аккерманський, Хотинський. Для історичного укріплення на нових землях уряд Росії заселяє його слов'яномовним населенням, а також сприяє заселенню іншими народами, підданими царській Росії. Саме для цього влада крізь пальці дивиться на переселення до „вільного краю" втікачів-кріпаків із українських та російських губерній. Даруються землі іноземним колоністам, зокрема - німецьким.

Ліквідувавши Гетьманщину та зруйнувавши Запорізьку Січ, російський уряд позбавляє „прав і вольностей” козаків, оголошуючи їх підданими царя. Впроваджується русифікація, яка суперечила традиційному укладу життя українських козаків. Саме це, стало головною причиною переселення козаків в наші краї. Поселяючись на нових землях, вони продовжують до¬тримуватись традицій українського козацтва в релігії, в побуті, в сімейному житті, в поселеннях.

В кінці XVIII століття в долині річки Алкалія виникає козацьке поселення - Станиця Козача. Дуже швидко, завдяки інтенсивному переселенню, вона зростає, займаючи все більше земель.

В традиціях козацького життя була одна дуже цікава традиція: молодий парубок – козак, одружившись, обов’язково повинен був покинути батьківський дім і разом з молодою дружиною - козачкою переселитися поодаль, там збудувати курінь-будинок і обробляти землю або займатися ремеслом. Це стає життєвою необхідністю.

Саме молоді сім'ї, вихідці зі Станиці Козачої і стали першими поселенцями в долині річки Байказія нашого села, назва якого сама по собі відображала те, хто тут проживав - козаки - Козацьке.

Головним заняттям перших поселенців було землеробство, скотарство і рибальство.

Перші відомості про наше село, які збереглися в архівах, датуються 1808 роком, це відомості з церковної книги про здійснення православних обрядів. Перша церква збудована була на південному пагорбі правого берега річки Байказія. Вона була з саману, а тому підмивання її потоками води змусили поселенців збудувати нову церкву вже з каменю-ракушняку на лівому березі річки, менш похилому.
Включення Молдавського князівства до складу Російської імперії сприяло заселенню молдован, які дуже швидко стають більшістю населення села. Звичайно, що змінюються традиції, рід занять, єдино незмінною залишилася релігія - православне християнство. Про козацькі традиції поступово забувають, втрачаються суто козацькі промисли, які замінюються за¬гальнонаціональними видами господарства. Асиміляція сприяла різнобарвному колориту.